Ця мить нехай летить,
Хоча вона й прекрасна, –
Поволі відщемить,
Як втрата власна.
Найгірше те, що ми
Цієї миті
В стосунку з добрими людьми
Були сердиті!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Боюсь паперу білого
- Попередній вірш → Іван Низовий – Не бавте слово, бо засне
(Оцінок ще немає)