Пиши, допоки вільно дишеться,
І дихай, поки не задушиться
В душі твоїй жадоба жить;
Живи, допоки кров біжить
Із горла вірша; хай ворушиться
Приснулий сумнів – ти пиши,
Кресалом з кременю креши
Вогонь, що вітром не потушиться,
І в тім палкім вогні лиши
Звугліле серце…
- Наступний вірш → Іван Низовий – Боюсь паперу білого
- Попередній вірш → Іван Низовий – Не бавте слово, бо засне
(Оцінок ще немає)