Мов равлик із мушлі,
я вряди-годи
ще виповзаю
на лоно природи.
І все винюхую
та видивляю,
пильно підслухую –
словом, гуляю…
Летить журавлик –
тож радість равлику:
щось гарне равлик
пищить журавлику…
Цвіте конвалія
усім на подив:
щось довго, равлику,
ти не виходив…
Зелений коник
грайливо скаче:
згадай, слимаче,
сідло козаче!
… А скільки ще равликів,
обачливо-ушлих,
мене оббріхують,
сидячи в мушлях!
