Солов’ї доспівують на вишнях.
Скоро вже й зозулі закують.
Гомонить земля…
І в цім – найвища
Суть життя,
Його найглибша суть!
Сонце доціловує сивини
Над моїм чолом…
Тож я спішу
Похибки всі власні
І провини
Замолить у травні.
Не спишу
Жодного гріха на випадковість,
Чи нестачу досвіду –
Моя,
Вимита дощем травневим,
Совість
Хай вишневоцвітно засія!
Солов’ї доспівують.
Зозулі,
Може, ще й порадують мене…
Гулі, дню прийдешній!
Гулі, гулі,
Щастя нелегке моє земне!
- Наступний вірш → Іван Низовий – І досі я не в тому літаку
- Попередній вірш → Іван Низовий – Кредо, писане крейдою на кризі криз
(Оцінок ще немає)