Хороню, поминаю, оплакую
Сам себе на руїні життя,
Ледь тримаюсь рукою закляклою
За гранчак подивовано-зляканий
Неприйняттям хмільного пиття.
- Наступний вірш → Іван Низовий – У затінках Пігмаліона
- Попередній вірш → Іван Низовий – Про обережність
(Оцінок ще немає)