Необачно перейшов дорогу
Мстивому – і жду тепер біду:
На ходу підставить підло ногу
Й зарегоче, якщо я впаду.
ПотопчЕться по мені для втіхи…
Й заманеться ницому комусь
Розпустити брехні-перебріхи,
Що я впав і вже не піднімусь.
З думкою про це поозираюсь
Та й забуду – Господи, прости
Грішному – і знову зазбираюсь
Йти туди, куди я мав іти.
