ЩО КОЛИ ПИШЕТЬСЯ
Все залежить від примхи натури
і важливості взятої теми:
в добрім настрої пишуться мініатюри,
а в поганім – найгірші поеми.
НАМ СВОЄ РОБИТЬ
Оббрехана політплітками Юля –
не каверзуля і не капризуля,
веде свою команду через терни
дорогою, з якої вже не зверне,
в квітучий гай, де не змовка зозуля.
ЕПІТАФІЯ ЗАЗДАЛЕГІДЬ
Я скупаний в п’яти річках,
в радянських п’ятирічках тертий,
то ж, мабуть, лишусь у віках,
хоч безіменний, та – безсмертний.
ДЕВАЛЬВАЦІЯ ДОБРОТИ
Я надивився на життя собаче,
на «неприродний» вибір і відбір –
душа моя вже за людським не плаче…
Жалію звірів, бо і сам я звір.
ОПТИМІЗМ ПОКАЯННЯ
Я видихнув із себе всі слова,
яким боліло в серці, –
легше стало:
хай котиться повинна голова
із-під меча
під сонячне орало…
СПОКОНВІЧНА РІВНОВАГА
Серпнева спекота – серцева недостатність
(недостає йому взаємності, либонь…).
Ненавистю кипить
шовіністична стадність –
в інтимності й цноті
притлумилась любов.
ШТУЧНИЙ МАЖОР
Що не день, то сумніші новини
на сумне сиволіття моє,
але диктор їх так подає,
ніби в нас чергові іменини
й нам сторіччя зозуля кує…
ПЕРЕДЧУТТЯ АПОКАЛІПСИСУ
Я батьківщину втратив назавжди.
Сьогодні я втрачаю Батьківщину.
Вчорашній друг мені стріляє в спину
і перед смертю не подасть води…
ЩО ЗА ДИВНА КРАЇНА
Що за дивна країна
від Сяну до Дону,
де кульбаби
єдваби
на трави
обтрушують,
де «злодюги в законі»
не знають закону
й відповідно до цього
його
не порушують!
ДИКУНСТВО
До влади преться гидь і покидь
регіонально-хутірська,
отож бо вже й не сниться спокій
«козлам відпущення»:
чека
життя при смертності високій
на смітникові «общака»…
ДІЛЕРИ, КІЛЕРИ…
Доки ще гроші в державній є касі,
а безробіття зростає в прогресії,
будуть з’являтись відкриті вакансії
на невідомі суспільству професії.
КАЛЕЙДОСКОП
Пропали десь «гіганти політичні»
(а я сказав би: хлопчики публічні) –
колись при Кучмі купчились – величні,
теперки ж – обезкучменно-трагічні.
ВОНО Ж, ЗВИЧАЙНО
Воно ж, звичайно, й ми не без гріха –
стількох месій затюкали
й пророків,
ніяких не засвоїли уроків,
бо ж мудрі вельми…
Нам би пастуха!
ІРОНІЧНИЙ ВЕРЛІБР
Я народний поет
оскільки
у найглибших народних глибинах
непримітним живу самітником
і хоч плаваю на мілкому
так зате ж не боюся втопитися
в океані бурхливої слави.
КИЇВ, ТЕЛЕНОВИНИ
Після спекотного дня –
сутінки і прохолода…
Різноколірний Майдан полиняв:
втома? зневіреність? згода?
КОМУ ЩО
Хтось над мішком тремтить
з нечесними грошима,
комусь круте авто
дорожче над усе,
мені ж болить душа:
вона ж бо не машина,
її ж бо від тривог
за все святе
трясе!
ВІР СОБІ САМОМУ
Не потурай сумним думкам
про сліпоту, яка чека
тебе вже невзабарі,
і вір своїй руці,
яка
не схибить в борозні рядка
із олівцем у парі.
ІРОНІЧНО ПРО СЕБЕ
Не досягну верхів
і не дістану
зірок –
я ж Низовий лише
Іван…
Та хто завадить литися фонтану
ізнизу вгору?
Я і є фонтан!
ДО СТВОРЕННЯ ВСІЛЯКИХ КОАЛІЦІЙ
Не згоден ні на жоден компроміс
з позицій зі своїх опозиційних!
Про розріз не скажу,
що це – надріз,
а про розрізане –
що це єдине ціле…
ОБРИДЛО ВСЕ
Вікно у світ – обридлий телеящик –
для мене вже не світиться давно…
Дивлюсь через проплакане вікно
на те кіно, де все звелось нінащо,
й боюся, що мені вже все одно,
в що виллється сюжет цей непутящий.
МУДРІСТЬ НЕВЕСЕЛА
Жорстока справедливість:
я старію,
за молоді розплачуюсь гріхи,
давно похоронив інтимну мрію,
вже й сам себе любов’ю не зігрію:
амбіції звелись на порохи
й засипали вулканну ейфорію.
ЖАЛЬ МЕНІ
Душі цнотливої
безмірно жаль мені
на схилі віку,
в цю годину скверни
й брутальності –
ніщо вже не поверне
чуттів пречистих
в їхній первині!
ЧАСУ НЕ ВИСТАЧА
На все про все часу не вистача –
Крізь пальці протекли Дніпро й Сахара…
Поволі догора, спливаючи, свіча,
І в сутінках загуслих, мов примара,
Міріє сутність, обриси втрача…
ЛЖЕПРИСЯЖНИКАМ
Присягали
й так легко ламали присягу
українському Тризубу, Гімну і Стягу…
Гей би раз,
на похмілля,
ранесенько вранці
«Конституцію» Орлика
почитали
«обранці»!
СВОЮ ДУШУ ТРЯСУ
Свою душу трясу, мов грушу,
Щоб звільнилась від звичок-гниличок,
Щоби дух здичавіння вичах
В найтемніших куточках, –
Мушу
Мордувати,
Бо їй не личить
Забувати духовність бувшу!
ЗАПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДІ
Моїх улюблених поетів
давно на світі вже нема…
Для кого ж стільки пістолетів
задарма кілер Хтось в запаснику трима?!
НА ВІКІВ ПЕРЕПРАВІ
Агресивна нікчемність
пішла на реванш,
і запрагла бездарність
купатися в славі…
Пересолений вкотре,
сивіє Сиваш
на узбіччі епох,
на віків переправі.
ПІДБИВАЮ ПІДСУМКИ
Які ще підсумки?!
Сума –
напівпорожня:
хліба й солі
для прожиття в ній ще доволі,
та волі справжньої нема…
ТИХА ВОДА
Впроголодь і впрохолодь
праця – насолода:
все козацтво низове
повстає і греблі рве
тиха вода!
ЖИВУ НАДІЄЮ
Миє прожилки чиста роса лопуховому листу –
первозданне начало начал проступає назовні.
Ранок руку мені подає променисту
зі сльозою надії на теплій долоні.
ПРОТЕСТ
В українському паспорті
відсутня графа про національну
належність громадянина
Це ж отак,
ні за що ні про що,
скасували святе моє право
українцем писатись,
господарем в ріднім краю…
Забери свою «ксиву» ганебну,
нездала державо, –
я свою
Українську
державу
лишень
визнаю!
ПРОШУ ПРОЩЕННЯ
Простіть мені, Виговський з Калнишевським,
За пізній відгук гордої крові!
Можливо, хоч по другому пришесті
Ізнов закозакують Низові…
