1
Комуняці дали по мордяці,
Не сказати б, що дуже,
Але
Прецінь кепсько, скажу,
Комуняці,
Вельми капосно, люди,
І зле!
Це було у “бандерівськім” Львові…
А в Луганську, скажу, навпаки:
Гоноряться, живі та здорові,
Мов бики, супербільшовики.
Нам, хохлам, квасять репані пики
На догоду братам-москалям,
Поєлику їх Ленін великий,
Знявши кепочку, благословля.
Аплодує Москва хуліганам –
Ворошиловським
Вірним
Стрільцям,
А генсек-обіцяльник
Зюганов
Обіцяє нам “рай без кінця”.
Ох і весело жити на Сході,
Де в пошані ще “старші брати”,
Сподіваючись,
Що при нагоді
Завше можна до Львова втекти!
А у Львові так гойно і файно,
Як давненько уже не було, –
Комунякам всіляким
Негайно
Там лупцюють червоне хайло…
А в Луганську не так,
Як у Львові,
А в Луганську усе навпаки:
З приймаками-чужинцями
В змові
Яничарствують більшовики.
2
“Комуняку – на гілляку!” –
Хтось у Львові прокричав.
До Луганська
З переляку
Кинулась навтікача
Різна погань –
В нашу “масу”
Ще долляла кумачу…
І тепер вже я з Донбасу
Мітингово прокричу:
“Комуняку – на гілляку! “ –
Може, крик мій допече,
І з Донбасу
З переляку
Різна погань утече…
3
Комунізму ракова пухлина
Пожирає душі та мізки:
Прагне справедливості людина,
А виходить знову – навпаки!
4
З цим урядом в однім ряду
На гілці я не сяду,
Але й за вами не піду
Виборювати владу!
Не повертаються назад
Років моїх зозулі –
З усіх на світі барикад
Летять у мене кулі…
5
Я не кличу до помсти,
Але й не молю
Пощадити убивць свого роду-народу –
Божа кара ще вдарить згори
По Кремлю
І пекельний вогонь завулканить зісподу!
Вся імперія зла спопеліє дотла
І покриє зола третьоримські помпеї,
І згадають колись:
Тут Росія була,
А оце – острівець,
Що лишився від неї…
6
На московських валах
Репетуєте “гоп!”,
По чужинах родимі шукаючи
Плями…
Перекопано ж Перекоп
Запорозькими ще шаблями!
Налітаєте в Крим
З нівідкіль-звідусіль –
Не татари –
Незвані, небажані гості…
Та не ваш Сиваш –
Нам сиваська сіль
Сто століть цементує кості!
Не Петро у Крим
Прорубав вікно,
А пракиївський наш
Володимир-князь,
А розширив його Махно…
Тож до Криму забродам – зась!
7
Живучий витворили міф
Запеклі комуняки –
Народи вперто,
Мов Сізіф,
Котили каменюки…
Сюди – туди…
Угору – вниз…
Марксизму відповідно,
Він за горою – комунізм,
Його вже майже видно…
Ділився світ на табори,
Виймав шаблюки з піхов,
Каміння ж падало з гори
І чавило “Сізіфів”…
Заплаче той,
Хто не зумів
Реальний світ побачить…
Та котить, котить ще Сізіф
На гору каміняччя!
