Іван Низовий – Мовчить стривожена: Вірш

Мовчить стривожена,
Стриножена,
Надія зраджена моя,
В бік мінусовий перемножена
На сорок сім
(Така знеможена!)
Мільйонів особистих “я”.

Куди прямуємо –
Сумуємо?
Геть засіріло голубе…
Голосимо – не голосуємо.
Заціпились – не галасуємо.

Знов мінусуємо себе.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Іван Низовий – Мовчить стривожена":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Іван Низовий – Мовчить стривожена: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.