Ми не замислюємось нині,
Як і колись, як і завжди,
Що ні до чого все людині,
Крім сонця, вітру і води.
Уперті ми й твердоголові,
Забули зовсім в суєті,
Що, крім добра, краси й любові,
Ніщо у нашому житті
Не варте серця і півсерця,
І навіть крихітки…
Чому ж
Все мимо нас чимдуж несеться
І вигибає все чимдуж?!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Казали: репутація, як дзеркало
- Попередній вірш → Іван Низовий – Читачу мій, не поспішай
(Оцінок ще немає)