Наталю, я не смію, я мовчу
І знаю, що ніколи не посмію
Затеплити інтимності свічу
З тобою наодинці. Розумію:
Ти не така, як деякі. Не та,
Що падає в обійми легковажно, –
Твоя свята жіночність і цнота
Ані за які блага не продажна
І не розмінна. Хай без перемін
Триває наша дружба. Я радію
І цим стосункам. До твоїх колін
В уяві припадаю лиш…
- Наступний вірш → Іван Низовий – Душа незахищена й гола
- Попередній вірш → Іван Низовий – Брутальний світ навколо нас буяв
(Оцінок ще немає)