Наївне
Зваблює старого,
Для чого – і саме не зна,
А я дивлюсь на нього строго
І надто пильно,
Й аж до дна
Прозору душу прозираю:
Дівча – воно і є дівча,
Воно поспішно так вивча
Науку чарів і спокуси…
Колись і я цього хотів…
Летять, летять у вирій гуси,
І я б за ними полетів!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Зелене зовні
- Попередній вірш → Іван Низовий – На колишньому цвинтарі
(Оцінок ще немає)