Вірші класиків > Іван Низовий: Вірші > Іван Низовий – Наївне

Іван Низовий – Наївне: Вірш

Наївне
Зваблює старого,
Для чого – і саме не зна,
А я дивлюсь на нього строго
І надто пильно,
Й аж до дна
Прозору душу прозираю:
Дівча – воно і є дівча,
Воно поспішно так вивча
Науку чарів і спокуси…
Колись і я цього хотів…
Летять, летять у вирій гуси,
І я б за ними полетів!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Іван Низовий
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Іван Низовий – Наївне":

Читати схожі вірші:

  1. Іван Низовий – Банальні зітхання, банальні слова
  2. Іван Низовий – Про тих, самовдоволених
  3. Іван Низовий – Молодим – своє
  4. Іван Низовий – Се – образ поета
  5. Іван Низовий – Осінній мажор
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Іван Низовий – Наївне: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.