Страшна біда, коли полюбиш владу,
А згодом розчаруєшся у ній,
І потім необачний вчинок свій
Перекладеш на владу: підлу зраду
Припишеш владі. Логіки ж нема,
Як не крути… Хто винен – ти чи влада,
В тім, що любив її? Чия ж це зрада,
Як не було взаємності?! Сама
Напрошується відповідь: бери
Все, що було взаємне й позитивне,
І перемнож його на супротивне,
Щоб знати результат: не сотвори
Кумира! Почуття ситуативне
Таке непевне, що не говори…
- Наступний вірш → Іван Низовий – Коли до мене рима не приходить
- Попередній вірш → Іван Низовий – Хто читає сьогодні вірші
(Оцінок ще немає)