Не заважаю нікому
Справді великому,
Плаваю на мілкому
В лапті ликовому.
Геніям в океані –
Всі урагани дужі,
Бурі всі окаянні!..
Тихо в моїй калюжі.
Бовтаюсь потихеньку
В поті чола, в турботі
Про Україну-неньку…
Про океани – потім.
Генію, звісно, генієве:
Все подавай відзнаку!
В мене ж на рівні генному –
Дуля в оздобі з маку.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Дожити б до травня лишень
- Попередній вірш → Іван Низовий – А нове покоління вибирає
(Оцінок ще немає)