о Оріяно духмяно аж п’яно
де чебрецями а де ковилою
синьо-смарагдово-золототкано
понад Айдаром Осколом Сулою
Убіддю Либіддю Удаєм Супоєм
Убортю Прип’яттю аж бо до Світязя
древледревлянські кургани насуплені
оберігають пракиївських витязів
у праземлі що дібровами криється
і прапіснями до стогону крається
в Стугні остудженій все перемиється
замоховіле в минулім до крайнощів
Ятрань ятриться і зорі мов ятері
течію ночі фільтрують і світяться
очі твої Оріяно-праматере
в тисячоліттях…
- Наступний вірш → Іван Низовий – Його не броня прикривала в бою
- Попередній вірш → Іван Низовий – Після відвідин Сучої балки
(Оцінок ще немає)