О як я втомився! Лягти б горілиць
на теплу річкову хвилю…
Здається, у затінку птиць
свій недуг я пересилю.
А ні, то порину в м’яку голубінь,
наповнивши небом зіниці.
І всі мої біди сховаються в тінь
крилатої рятівниці…
- Наступний вірш → Іван Низовий – Ось квітка розкішна
- Попередній вірш → Іван Низовий – Немов розп’ятий на хресті
(Оцінок ще немає)