Як завше, крайній, в торохкім трамваї
Гойдаюся в петлі біля дверей:
Жду виходу з безвиході…
Триває
Життя – платні кондуктор не бере.
При виході то сварка, то заминка,
Ось-ось кулачні виникнуть бої…
Для когось чергова оця зупинка
Закінчиться обривом колії –
Можливо, що й для мене…
Чи боюся
Тяжіння
Магнетичного
Землі?
Не знаю ще і сам,
Однак не б’юся
За право ще повисіти в петлі
Пільговиком на платному маршруті…
Стихія страху з гуркотом трясе
Старий трамвай.
Куди ж мене по суті
Інерція стремління занесе?
