Починаю дорожити кожним днем,
Подарованим чи долею, чи Богом,
Стережуся – вже не граюся з вогнем,
Вдячно кланяюся пройденим дорогам.
Не суджу поспішно інших, не спішу
Виправдовувати власну поведінку,
Кожну збірку, мов останню вже, пишу.
Кожну жінку обіймаю, мов первінку.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Сонет про сонет
- Попередній вірш → Іван Низовий – За стіною в другій кімнаті
(Оцінок ще немає)