Помирають поети –
Невпізнані генії
О лихій, о глухій опівнічній годині,
А в серцях у поетів конають в агонії
І не можуть сконати пісні лебедині…
Лиш затим на могилах
Виростають багнети
І святі прапори із сердець незотлілих,
І потягнуться черги до сховку поетів,
Нескінченно-сумні,
Як в блокаду за хлібом…
- Наступний вірш → Іван Низовий – Надіюсь, не згорять мої рукописи
- Попередній вірш → Іван Низовий – Пожовкле листя на мої стежки
(Оцінок ще немає)