Від Сяну до Дону –
Із дому й додому:
У Львові мій син,
А в Луганську дочка…
Вистукує поїзд:
– Нікому,
Ні-ко-му
Мостів не зірвати
На наших річках!
Луганські степи
Й галичанські підгір’я –
Між ними пульсує
Аорта Дніпра…
– Нікому,
Ні-ко-ли
Не вбити довір’я
між нами,
синами
Дніпра і Добра!
Із дому – додому…
До болю знайому
І рідну до щему
В промінні дощу
Люблю свою землю.
Й ні-ко-му
Чужому
На неї, святу
Зазіхань не прощу!
Від Сяну до Дону
Немає кордону,
Нема перепони
Думкам і пісням,
Живем по своєму
Людському закону
Й ніхто не накине
Ненашого
Нам!
