Живуть, упевнені в собі
І задоволені собою,
Не виснажені в боротьбі
І не відзначені добою.
Я так позаздрити хотів
“Хрещеникам легкої долі”,
Бо сам собі осточортів,
Чужі присвоюючи болі.
І не позаздрив…
По світах
Десь ходить щастя і сміється –
Воно прихильне до невдах
І загребущим – не дається.
- Наступний вірш → Іван Низовий – А Дубно знов у стороні
- Попередній вірш → Іван Низовий – Я рвонувся до волі
(Оцінок ще немає)