Пробігає вітер комишами,
каламутить дзеркало ставка…
Ти вже спиш,
а я з товаришами
довго ще сиджу на колодках.
І ніхто не знає ще,
для кого
пахнуть матіоли під вікном.
Повз твій двір усі мої дороги
в вечори,
напоєні вином.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Круглий сирота свого народу
- Попередній вірш → Іван Низовий – Ми про любов
(Оцінок ще немає)