Промиготів, неначе зайчик сонячний.
Розбився келих мій – вино розлито…
Пусте, що завтра буде, а сьогодні ще
Для нас, кохана, тчеться наше літо.
Заосенілий світ заполонить зіниці нам –
Хіба ми встигнемо посіять жито?!
Лошатко споминів копитцем в серце хвицяє…
Вино розлито – келих мій розбито…
