Привітав мене Володя Просін
з Днем журналіста…
…Як було все просто
в юнацькі рОки:
шпальтами газети
ми,
молоді, закохані поети,
постійно марили;
мізерний гонорар
не витрачали на дрібний товар,
а на вино лишень…
Лилось рікою
натхнення…
Дійсність бачилась такою
рожевою –
це так давно було,
води й вина багацько утекло…
Тепер ми не старі – лиш посивілі,
при власній думці, при суспільнім ділі,
та не давай ні пити нам, ні їсти,
лиш нагадай: “Ви й досі – журналісти!”.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Душа то мудра, то наївна
- Попередній вірш → Іван Низовий – По долі моїй
(Оцінок ще немає)