Іван Низовий – Раби – не ми?: Вірш

«Раби – не ми»?
Таки ж раби!
Себе самого не обдуриш,
Свою ганьбу не обандуриш,
Переляк свій не опетлюриш,
Не обандериш…
Ще горби
Стримлять
понижче ший
гнучких
У пра-пра-правнуків Тараса
Ще не пощезла «нижча раса»
І ще плазують «вихиляса»
Так звані наші «козачки».
А дорости до козаків –
То треба волі із неволі,
З недолі прагнути
І долі
З могил молитися у полі
Під шабледзвін
І дзеньк підків;
І зойку-поклику бандур,
І долетворчих землетрусів
Ще треба,
І безсмертних Стусів,
І стусанів –
Щоб кожен мусив
Себе збудити від зажур!
Колись-то будем – не раби…