Без України ми —
раби останні.
Без тверді камінь,
без русла ріка.
Немає нас!
І тільки дзвін
кайданів…
І тільки плач —
безмовний —
у віках.
Без України ми
не знаєм, хто ми.
Блукаємо —
мов більма
на очах,
Мов жебраки,
безвольні та
бездомні,
Вмираємо, не станувши
на шлях.
Без України —
хмари ми
даремні.
Несем свій прах
на світовий
смітник…
Кому вони,
пісні мої
тюремні?
Що скаже
рабський
мій язик?
- Наступний вірш → Василь Слапчук – Мій автомат
- Попередній вірш → Іван Сокульський – Намивається час
(1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)