Сіється дощик – роситься
Спріла трава-мурава.
Зріють – на аркуш просяться –
Господу вдячні слова.
Ми засіваєм пшеницею
Дикі в минулім степи.
Щедрою росяницею,
Господи, їх окропи!
Щирим трудом – не битвою –
Луняться наші лани.
Боже великий, молитвою
Ти ці лани осіни!
Сіється, роситься, броститься
Світ від зорі й до зорі –
Боже премудрий, як просто це:
Жити в надії й добрі!
