Спасибі, що хоронять поступово,
аби адаптувався до екстриму
й не загубив зненацька вдалу риму,
яку спіймав, мов рибу, випадково
в калюжі каламутній. Чесне слово,
я радий поступовості без диму
і полум’я: о як собі чудово
до берега до іншого пливтиму!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Останній бій
- Попередній вірш → Іван Низовий – В яку ж оце безвихідь я заїхав
(Оцінок ще немає)