Помолюся кожній вербі
Над Сулою, в кінці городів:
Відпустіть мені давні гріхи!
* * *
На жаль, не скресне грунтова дорога
Під жорстокою кригою асфальту,
Й мої сліди не проростуть до сонця.
* * *
Школа моя, безбожниця,
Перетворилась на церкву,
Як помінявся світ!
* * *
Ні з ким по чарці випити –
Всі, як один, повмирали…
З горя я кинув пити.
* * *
Осінні пейзажі розмиті
Течуть по віконному шклу –
Зникають в небесній калюжі.
* * *
З лікарні вийшов, мов з тюрми.
Дивуюсь сам собі, чому
Порівнюю знайоме з незнайомим?
* * *
Підбиваю підсумки сумні:
Півжиття проспавши, не спромігся
Сон один бодайби записать!
* * *
Поголюсь до синіх вилисків –
Йтиму легко проти вітру,
Начеб яхта проти хвиль.
