Ти – чужа.
Ти належиш другому.
Ніби річ без душі і без тіла
Для окраси бездушного дому,
Де і тиша в задумі зомліла.
Ти чужа – найрідніша у світі,
На повільну приречена згубу, –
Не порвати павучої сіті
Підневільно-нелюбого шлюбу!
Я тебе, як ніхто, розумію,
Я усі твої болі сприймаю,
Сум, помножений на безнадію,
І від тебе й від себе ховаю,
Я втікаю від тебе щомиті,
Та коня свого знову триножу:
Твої очі,
Сльозами налиті,
Перескочити притьмом не можу.
- Наступний вірш → Іван Низовий – А нам з тобою вже пора
- Попередній вірш → Іван Низовий – Я в Ірпені осіннім ночував
(Оцінок ще немає)