Я в Ірпені осіннім ночував –
Блукали тіні в легкім шелестінні,
І їхні відображення настінні
Я шкірою неначе відчував.
Мені було в зимовім Ірпені
Так холодно, печально і самотньо,
І не було шляхів мені зворотніх
В осніженій глухій гущавині.
А я ж сюди так ревно поспішав,
Я ж мав такі надії-сподівання,
А тут струна порвалася остання
Й замовкла обеззвучена душа.
Одні лиш тіні – привиди нічні,
Та спомини сумні, і більш нічого
Я не знаходжу тут опісля всього,
Що так мені любилось в Ірпені.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Ти – чужа
- Попередній вірш → Іван Низовий – Замолоду вірилось наївно
(Оцінок ще немає)