у храмі душі
не маючи жодної ікони
будую вівтар
і запалюю свічку надії
може діти мої чи онуки
стануть колись на коліна
і помоляться ревно
і згадають мене
й пом’януть
- Наступний вірш → Іван Низовий – Свіча на тлі ікони
- Попередній вірш → Іван Низовий – Самоіронія з підтекстом
(Оцінок ще немає)