Віршами живу,
Одними ними
В цім житті й тримаюсь
За живе,
Програмують настрій ритми
Й рими,
В образах щось мріється нове;
Рій думок шикується строфою,
Злагоджено-втомлено гуде.
Втома ж окупається з лихвою:
За прожитим днем услід іде
День,
Який іще прожити маю
В товаристві слів,
Не впорожні…
Сходить сонце – жити починаю
Віршем,
З неба посланим
Мені.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Серце
- Попередній вірш → Іван Низовий – Я лиш мала пташина
(Оцінок ще немає)