Я лиш мала пташина
Непримітна
В рясному вітті вишень.
Я лишень
Притишена півнота одноцвітна
На празнику розмаєних вишень.
Все ж вірю я:
Хтось виокремить слово
Моє
В гримучім хорі голосів
Бодай лише на хвильку,
Випадково –
Єдине слово.
Скупане в росі,
Єдине слово зболене,
Стражденне
І разом з тим щасливе,
Бо – живе,
Душевно-щире,
Кровно-горлове…
Цього, їй-богу, вистачить на мене!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Віршами живу
- Попередній вірш → Іван Низовий – Звичайно вже нема купальського вогню
(Оцінок ще немає)