Вийшла книжка – а радості мало
Й для родини нікчемний “навар”:
Кусень сала придбали,
А сало
З’їло авторський мій гонорар!
Не дивлюсь, як було, гонорово
На оточення – згаснув наїв:
Був би я на землі хліборобом,
То, принаймні б, хоч хліба наївсь…
Дорогий “елітарний” читАчу,
Знаю: книжка моя – не шедевр,
Та для того, щоб совість ледачу
Розбудити, я груди роздер…
Не прошу я ні пити, ні їсти –
Тільки б легше зітхнуть, далебі,
Бо душа затісна – не помістить
Неймовірного болю в собі!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Комуніада
- Попередній вірш → Іван Низовий – Спекулюють на цінностях віри,
(Оцінок ще немає)