Я до тебе ніколи,
Ніколи уже не прийду,
Не знайду свого сліду
На стежці,
Забутій навіки.
Всі минулі роки,
Наче ріки,
Не перебреду,
Не питаючи броду, –
Пощезли і роки,
І ріки!
Все пощезло давно:
Ніч надій і безсонне вікно,
І вино почуттів перекисло –
Аж губи судомить…
Як давно це було,
Неймовірно, безжально давно –
Не згадати всього,
Не оплакати,
Не усвідомить!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Мене ніхто не силував тоді
- Попередній вірш → Іван Низовий – Катерині
(Оцінок ще немає)