Яка мізерія: мене
Заочно обплювали!
Мене і ця рахуба обмине,
Як досі всі рахуби обминали.
Заочно втруся,
Вмиюся в росі,
В траві сховавшись,
Тихо помолюся
На Божий світ
У янгольській красі,
Як вчила мене змалечку
Бабуся.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Крізь блакитну фіранку ранку
- Попередній вірш → Іван Низовий – Осіння жінка
(Оцінок ще немає)