Живу та й живу – а чого мені ще
не стачає у цьому чудовному світі?!
Нізвідкіль не тече і ніщо не пече
ні в осінні негоди, ні в пізньому літі.
Розмаїті картини малюють митці,
умочаючи в райдугу впевнені пензлі.
А невпевнений я намагаюсь оце
файне видиво світу вмістити в поезії.
Ніжна донька підносить цілющий нектар,
щоби ним я омив легеневу іржавинку…
Освіживши росою мистецький свій дар,
юним огиром в лузі іржатиму!
