Зими цілунки крижані
Й цупкі обійми хижі…
За літні спомини сяйні
Ховаюся від хвижі.
І від морозів-сікачів
У сни жаркі втікаю,
Де на жіночому плечі
Найбільше щастя маю.
Мені не треба ні гроша
З чужого капіталу…
Сховалась в затишок душа
І відтає помалу.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Я знаю: закінчиться буднем
- Попередній вірш → Іван Низовий – Все повернулось “на круги своя”
(Оцінок ще немає)