Ось тут я стою перед вами –
Навік безпартійний, земний,
З прямими думками й словами,
Такий, як завжди, Низовий.
Таким і зостанусь довіку,
Допоки й піду в небуття…
Хай кажуть: “Людині – піввіку,
А мислить, неначе дитя!”.
То й добре – нічого, що сивий,
То й ладно – дарма, що бідак,
Зате ж я безмежно щасливий,
Що вік свій прожив саме так.
Зате я безмірно багатий,
Хоч вічно не маю й гроша, –
Вітчизною я не проклятий.
Не чорна у мене душа!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Я, такий, на світі не один
- Попередній вірш → Іван Низовий – Ще не час нам сушити весла
(Оцінок ще немає)