Нас тут триста, як скло,
Товариства лягло —
І земля не приймає…Т. Г. Шевченко
Під містечком Берестечком змовкли вже литаври,
Поламались гострі списи, кулі одсвистали.
Налетіло гайвороння та й заголосило:
«Скільки тої молодої перебито сили!
Справа – триста, зліва – триста, попереду — триста.
Скільки того молодого впало товариства!»
Розбрелися коні карі поміж верболози,
Карим небом Україна витирає сльози:
«Під містечком Берестечком ми на битву встали,
Чом так рано нашу волю кулі освистали?»
Не оплакуй, рідна мати, в полі чистім рани:
Краще шабля в узголов’ї, ніж дзвінкі кайдани.
