Кажуть люди, що я лиха: Вірш

Кажуть люди, що я лиха,
А я Василиха,
Я ся в полю наробила,
Іду додому стиха.

Я ся в полю наробила
Новими серпами,
Повертаю додомоньку,
П’є Василь з кумами.

Годі, годі, Василечку,
З кумоньками пити,
Іди, іди, Василечку,
Снопи поносити.

А я снопи не жав, не жав,
Носити не буду,
Одступися задрипана,
Бо тя бити буду.

Ой, нехай я задрипана,
Зате господиня,
Штири копи сміття маю,
На п’яту згортаю.

Приїхали купці з Бару
Сміття купувати,
Дають мені три червонці,
Я не хочу брати.

Ой, виведу та й запряжу
Рябую кобилу,
Та й вивезу теє сміття,
Та й на свою ниву.

Там виросте пшениченька
В долину колоссям,
А я люблю того хлопця,
Що на бік волосся.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Кажуть люди, що я лиха":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Кажуть люди, що я лиха: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.