Котилася та зіронька з неба
Та й упала додолу,
Та й упала додолу.
“А хто ж мене молодую
Та проведе додому?,
Та проведе додому?”
Обізвався козак молоденький
На вороному коні,
На вороному коні:
“Гуляй, гуляй, та дівчинонька,
Я проведу тебе додому!
Я проведу тебе додому!”
“Веди, веди, та козаченьку,
Веди не барися,
Веди не барися,
Бо за мною та молодою
Увесь рід зажурився,
Увесь рід зажурився.
Не так же рід, не так же рід,
Як та рідна мати,
Як та рідна мати,
Хоче мене та молодую
За нелюба дати,
За нелюба дати”.
