Батькова сорочка пропахла житами,
травами медовими, теплими дощами.
Обіймало сонце її у долонях,
малювали роки сивину на скронях.
В вишиванці батько, лан орав весною,
з джерела вмивався зимною водою.
Засівав пшеницю у чистому полі
і просив у неба, дітям кращу долю.
А літа летіли, вслід за журавлями,
та сорочка в батька цвіла кольорами.
Бо з любов”ю мати її вишивала,
тепло свого серця й доброту вкладала.
