На тім суді… На тім суді,
ні прокурора, ні судді,
лише у пам’яті твоє
життя прожите постає.
Сльоза збігає по щоці…
І кожна мить такого суду
важка, як камінь у руці,
що міг би кинути в Іуду.
- Наступний вірш → Леонід Талалай – Не тільки по губі
- Попередній вірш → Леонід Талалай – Пора приготуватися до ночі
(Оцінок ще немає)