– Так сумно, бісе…
– То чому ж не п’єш? –
шепоче біс,
підсовуючи зілля, –
– У понеділок
все одно ж – похмілля,
якщо до понеділка
доживеш.
- Наступний вірш → Леонід Талалай – І жити неможливо
- Попередній вірш → Леонід Талалай – Ні голосу Бога з неба