Леся Українка – Безсонна ніч: Вірш

Цiлу нiч до зорi я не спала,
Прислухалась, як море шумiло,
Як таємная хвиля зiтхала —
І як серце моє стукотiло.

Ночi темної дивнi почвари
Заглядали в безсоннії очi,
I страшнiшi, нiж соннi кошмари,
Тi привиддя безсонної ночi.

Думки-гадки, мов птахи нiчнії,
Налетiли, тяжкi та суворi,
Ох, непевнi тi думи страшнії,
Наче хвилi у півнiч на морі!

Хто одважиться в лiвнiч на море
Своє хибке човенце зiпхнути?
Хто поважиться людськеє горе
Свiтовеє серденьком збагнути?

Той у пiвнiч на море поплине,
Хто не думає ранку дiждати…
Хай же думка моя вiльно лине, —
Я не буду на ранок чекати.

Серед мороку, бурi-негоди
Цiлу нiч буде човен блукати;
Як зiйде сонце правди та згоди,
Я тодi вiчним сном буду спати.

Буде шарпати буря вiтрила,
Пожене геть по темному морю.
Ох, коли б менi доля судила
Хоч побачити раннюю зорю!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 4,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Леся Українка – Безсонна ніч":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Леся Українка – Безсонна ніч: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.