Леся Українка – Грай, моя пісне: Вірш

Досить невiльная думка мовчала,
Мов пташка у клiтцi замкнута од свiта,
Пiсня по волi давно не лiтала,
Приборкана тугою, жалем прибита.

Час, моя пiсне, у свiт погуляти,
Розправити крильця, пошарпанi горем,
Час, моя пiсне, по волi буяти,
Послухать, як вiтер заграв понад морем.

Плинь, мой лiсне, як хвиля хибкая, —
Вона не питає, куди вона плине;
Линь, моя пiсне, як чайка прудкая, —
Вона не боїться, що в морi загине.

Грай, моя пiсне, як вiтер сей грає!
Шуми, як той шум, що круг човна вирує!
Дарма що вiдгуку вiтер не має,
А шум на хвилиночку погляд чарує!..

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Леся Українка – Грай, моя пісне":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Леся Українка – Грай, моя пісне: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.