ГОРОХ
Щоб не обскуб народ Гороху при дорозі,
Максим Горох посіяв в просі.
Що ж вийшло? Дітвора – іще й огуд не зсох –
І просо витовкла, і обнесла Горох.
ГРОМАДА
Раз на Мірошника Мужик позов подав,
Що він пшеницю всю не помолов – подрав.
Громада на суді дала такую вість:
Хто зерно знівечив – нехай же той і їсть.
Вже лучче б та мука Громаді пригодилась:
За суд такий – нехай мукою б подавилась!
ЛЬВИЦЯ
Передо Львицею розчванилась Свиня,
Що разом поросят десяток нарожала;
А Львиця так Свині сказала:
“Ти наметала
Десяток поросят, а я одно – львеня”.
Зрівняв ягня проти коня!
ТХІР
Тхір часто звик
Ходить на голубник;
А у Тхора така натура:
У голуба головку відірвав –
І геть і туловище, й шкура!..
Хазяїн Тхорика піймав,
І бідний Тхір з плачем озвався
І клявся,
Що він з голубника пір’їна не займав,
А тілько голубам головки відривав.
Хазяїн так сказав: “І я тебе пущу, –
Попереду тільки дай в’язи відкручу”.
КАБАН
К різдву Максим у саж закинув Кабана.
Дає йому помий, дає йому зерна.
Не п’є Кабан помий, і зерна не з’їдає…
Кабан утік, давно в сажі вже не живе!
Отак-то Максимець худоби доглядає!
Не в чім корова не реве –
Аж дома лисої немає!
ХАЗЯЇН ТА ТЕЛЯ
Іван хотів Теля від вовка боронити,
Кийком убив Теля, хотівши вовка вбити.
Кого ж зрівняю в байці я ?
Хвороба – вовк; кий – ліки, чим лічити.
А хворий хто? – Теля.
СКУПИЙ КЛИМ
Клим хати не топив і дві зими, й дві літі,
Від того, бач, що дорогі дрова;
І Клим мій одубів…
Що дороге на світі? –
Одно: козацькая на в’язах голова.
ЗЛОДІЙ
Онисько нехотя й не в пору
Забравсь у Йванову комору
Та пазуху пшінця й набрав.
Іван його піймав.
Та, щоб чуже пшенце назад повисипав,
Ониська прив’язав, звиніть, ногами вгору…
Бо не тягни, Ониську, вуса
До Йванового куса!
ЦИГАН
Циганка з Циганом побились об заклад,
Що Циган завтра знайде клад.
От завтра вже прийшло – клад Цигану
не канув –
І Циган циганча Циганці проциганив!
“Та нащо ж у заклад дитину закладать?”
“Але! – бо нічим, бач, прийшлося годувать”.
КОСАР
Хазяїн Косаря найняв.
Наївшись всмак, напившись вволю,
Пішов Косар траву косить по полю;
Прийшов на степ – день цілий прогуляв;
“І не косив?” – “Але: коси забув, не взяв”.
Забув… А не забув набити брюхо
І чарки не поніс за вухо!
ЛЮБОВ
“Чом щирая Любов тепера рідко стала?”
“З Амурових очиць пов’язка спала:
Лихий хлопчук
З пов’язочки пошив капшук”.
ХОМИНА УСЛУГА
Петро в Хоми позичив плуга.
Хома порятував, а чересло й леміш
Оставив, не дає Петрові, хоть заріж!..
Яка ж Петру користь – без лемеша із плуга?
Така-то Хомина услуга!
ХИТРА ХИМКА
Ничипір на торгу, а Химочка скоріш
Останню курочку – під ніж.
Приїхав чоловік: налаяв, накричав,
Наверещав,
І Химка батога трохи не скуштувала
За те, що курку опатрала.
Та Химка відбрехала:
Сказала,
Що курка півнем заспівала
(А бреше – скорому, сердешна, забажала).
БОРЩ І КАША
Борщ на столі – Борщу не їли й не хвалили;
Не диво: як варивсь – сім рук Борщик солили.
І Кашу подали – непочата стоїть:
І не диковина – забули посолить.
І нерівна біда з бідою:
Той п’яний від трудів; той хворий з перепою.
КОСА
Охрім косив, а день ішов на амінь.
День цілий від Коси трава лягала вся;
Під вечір лопнула Коса:
Наскочила Коса на камінь!
КУПЛЯ
Іван купив мішок
Грушок;
А дома висипав, аж півмішка – трісок!
Заліг в трісках четвертачок!
Кричить на Йвана жінка пробі:
“Та де ж у тебе очі?..” – “В лобі!”
ХОДУЛІ
Клим на Ходулі раз піднявся,
Що вище всіх – над всіми величався,
Недовго ж постояв –
Упав.
У кума Прохора така, бувало, рада:
“Хто вище злізе – дужче пада”.
ПАРХОМОВІ ВОЛИ
Пархім орав:
У плуг молодчиків він здумав попитати;
Пішли бички вихрить – аж пальці знати.
І вдовж і поперек бурхати!
Пархім не поорав відліг – покопирсав.
Пархомів кум Пархомові сказав:
У плуг волів старих гони,
Бо віл старий не портить борозни.
СІРКО
Сірко, зобравшись на копицю,
Від сіна відганяв телицю…
На світі так скупий живе:
І сам не пожива, і людям не дає.
АНТІН
Пішов Антін
На Дін
З двома товстими капшуками.
Бог хліба на Дону те літо не вродив –
Вернувсь Антін із голими руками,
А ціле літо проходив.
Хто в світі не знавав
Напасти?
Якби знаття, де впасти,
То б пуховик послав.
ПОТАКАЧ
Клим любить потакать. Максим йому сказав:
“Не жіночку тобі, а щастя бог послав:
Зелена, молода, хороша,
Багата, добра і пригожа;
От жаль її, що чоловік дурак…”
А Клим озвався: – Так!
Не впору такнув, неборак!
ЛЕВ І МИШ
Убравсь в тенета Лев, а Миш його пустила:
Тенета Миш перекусила.
Овва!
Маленька Миш спасає Льва!
БРЕХНЯ
Вівчар частісінько обманював женців,
Що вовк його ватагу їв;
Женці збігались рятувати –
Ні вовка, ні овець убитих не видати!..
Раз і насправжки вовк овечку обідрав.
Вівчар женцям кричав, кричав,
Щоб бігли рятувати –
Женці не йдуть!..
Кому вдалося раз збрехати,
Тому вже віри більш не ймуть.
