ПЕТРУСЬ
Петрусь, щоб стих не вчить, – граматочку
спалив;
Татусь йому другу граматочку купив,
А Петруся – прихворостив.
ГРАК
Як вовка Грак кохає!
Куди не піде вовк – і Грак за ним літає…
Тут нічого й дивиться:
Бо Грак привик м’ясцем край вовка поживться.
Примчавсь в село Підсудок – Клим;
А Секретар, як хвіст, волочиться за ним.
ДОРОЖНИЙ СТОВП
Стовп на шляху другим показує дорогу.
А ходить сам?
Ніколи, єй же богу!
Мовчи, язичку! Кашки дам.
ЗЛОДІЙ
Судили Злодія. Суддя його питав:
Навіщо їй капшук з грішми в Петра відняв?
А злодій суддям так сказав:
“Петро мені капшук свій сам віддав,
А його тілько за горло подержав”.
КАЛІКА
Хваливсь Хома-каліка,
Що він походив би зовсім на чоловік,
Якби розправилась рука й нога крива,
Та замість оцеї – другая голова.
Якби мій дід та в плахту вбрався,
То, мабуть, бабою б назвався.
НИЧИПІР
Ничипір-сват
Любив підчас пожартувати
Та набрехав Петрові на Наума,
Наумові на Йвана кума,
Іванові наплентав на Дмитра,
Дмитрові -на Жуобу Петра,
Журбі – на Чирочку Трохима,
Трохимові – на Пугача Максима..
Ничипору к біді
Брехня його пішла, як масло по воді,
Пішли з тії брехні вражда, позви, утрати;
А суд по ниточці як став їх розбирати
Та на клубочок все мотати,
Аж глядь –
Чого Ничипору й не снилось –
На нім все лихо окошилось.
Еге, Ничипоре! Жартуй собі, шути,
Та миром не мути.
ХОМА
Відкладував Хома під осінь хату вкрити,
Та на зиму ввійшов в некриту хату жити.
А хата-сіточка Хому
Зморозила в зиму.
Хома як замерзав,
“Не треба” та “нехай” пеняв.
МАТЕРИНСЬКА ЖУРБА
В Горпини син
Одним один
Та й той у москалях: і матері сказала,
Що синовві її
Французи на війні
Головку відрубали!
А Мати журиться об тім,
Як син її, Охрім,
Без голови на світі жити буде?
Як показатися Охрімові між люди?..
То мати, сказано! Усяким пустяком
Зажуриться за рідненьким синком,
Та ще й одиначком.
ЩУКА
Обридло Щуці піст постити.
От Щука й здумала кота Мурка просити,
Щоб кіт її навчив
Мишей ловити.
Кіт Щуку ув інбар охотиться завів…
Коли на Щуку як уранці погляділи,
Аж Миші Щуці й хвіст від’їли.
І діло, Щуко: ти в воді собі сиди
І за мишами не ходи.
ПИВО
Нове Пивце шуміло і мурчало,
Що, бач під чопиком йому душненько стало.
Що ж? Тілько чопик прись-
Дивись:
Пішло Пивце на діл – Пивце, пиши, пропало!
Недаром Дяк як вчить, то й поскубе, бувало.
БДЖОЛА
Байдак-Бджола, покинувши медок,
Понадилась літать до панських тарілок:
В панів же ласощів хватила на хватила,
А рідний свій медок на трутнів прогостила.
Взялась моя Бджола, та пізно вже, за ум!
До шкоди розум – так; а після шкоди – глум.
ВОЛИ
У плузі Волики розсердились, вертіли.
Орать відлога не хотіли.
Іван Волів таки запріг,
Їм боки попоров і виорав обліг.
Чого ж ви, Волики, дуріли?
Того, щоб пан Іван попрядевив батіг?
Раз на весіллі, так, по чарці,
А може, вже й по парці,
Сказав кум молодій Одарці:
“Согласно з молодим ярмо в житті тягніть,
А криком, сварами – і сміху не робіть”.
ВОВК ТА ВІВЧАРІ
Вовк, ідучи поуз кошару,
Крізь тин заглянув на отару
І бачить, що в дворі,
Піймавши барана, спокійно Вівчарі,
Линтвар злупивши, потрошили;
Собаки коло їх ватагою лежать,
Всі дивляться і всі мовчать,
Коли б тобі на сміх одна хоть забрехала!..
Вовк думає: “Яка то правда в світі стала:
Який би гвалт і крик зробивсь,
Якби так коло барана я заходивсь”.
КЛИМ
Клим, лежа на боку, казав: дай боже…
А хтось йому шепнув: устань, роби, небоже!
КОПОВИК
Петро лічив капшук, а тут піднявся крик:
– Яка співає лучче птиця –
Кулик, чи шпак, чи то перепелиця?
Спиталися в Петра, він крикнув: -Коповик!
У кого що болить,
Про те й кричить.
ВЕСЕЛИЙ
“Чого ти, Левку, все веселий та шутливий?” –
Мене приятель раз спитав;
А я йому сказав:
“Такий я зроду вдавсь і від того щасливий”.
БАГАТИЙ
Колись злидар Максим поліном дров
нуждавсь,
Тепер Максим багат, надувсь і запишавсь.
Сірко кудлатий –
Тепло;
Мужик багатий –
Добре.
СМЕРТЬ
Раз старець ніс дрова і смерті забажав,
А Смерть як тут була:
“Ось я! Чого мене ти прикликав?”
“Та щоб дрівця додому донесла!”
Як Смерть далеко,
О Смерті думать легко,
А стане за плечима, –
У всіх нас страх з великими очима.
СКУПИЙ
Скупий хатиночку завів,
Та грошей пожалів,
Поставить печі не схотів.
Зима! – хазяїн одубів,
Бо капшучок з грішми Скупого не зогрів.
А в мене мисль така:
Здоров’я нам миліше капшука.
Я чув, співають пісню люди:
“Після коня кінь другий буде,
Мене ж молодого другого не буде…”
КОСОВИЦЯ
“Куди, Литвине, йдеш?” – “Косить!”
“А нащо ж дві коси” – “Одна як заболить,
Щоб чим було перемінить!”
“Відкіль, Литвине, йдеш?” – “Косив –
У поле чорт носив!”
Так часто: як на слові – скоре,
А в ділі – горе.
НИЧИПІР
Ничипір десь книжок багато начитав,
З великого ума угору ніс задрав;
Під ног не дививсь, спіткнувсь – у рів упав.
Хто звізд із неба не здіймає,
У рів не часто попадає.
КІНЕЦЬ
Хоми, Ничипори, Івани й їх жінки!
Куми, і родичи, і пасинки, й синки!
За сі байки,
Будь ласкаві, мене не лайте,
Не гримайте, а вибачайте
І словом злим не поминайте!..
“Дивись – не гримайте!” – Громада вся скрегоче
(А гірше – бесіда жіноча). –
“Усіх нас висміяв, ще й вивернуться хоче!”
– Не хочте? – Мирова! – у руки вам корець
І цим байкам кінець!
